Час не повернути назад, як і мрії,
Вони втекли від нас у далекі світи.
Довго жили б наші надії,
Якщо б не зруйнувала їх ти.
Роки летять і їх не наздогнати,
Як і щастя, що втекло із вітрами.
Як ми любили, пам'ятають Карпати,
А тепер айсберг оселився між нами.
Ти була для мене наче море,
А стала, як зимові холоди.
Тебе заполонили чужі простори,
Знищила все, що ми так берегли.
А ми тобою були щасливі,
Коханням леліяли наш дивний сад,
В небі сяяли зірниці миготливі,
А тепер у наших серцях листопад.
Я смуток із свого серця зітру,
Ненависть розвію з вітрами.
Намалюю нову життєву палітру,
Зло, омию теплими дощами.
А ви свою любов бережіть,
Зігрівайте холодними ночами.
Своє щастя пильно стережіть,
А кохання пронесіть з роками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844873
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2019
автор: Віктор Варварич