молилися вовки на повний місяць,
робилася туманною пітьма
порожньої щербатої каплиці,
ходила колами нічийна тінь німа
серед могил з похилими хрестами_
важке кадило – маятник-дурман_
холодну землю обіймав шаман,
гірку росу збирав з трави вустами_
>
руїни спогадів про те, що буде далі,
отруйної надії каламуть_
колючий погляд з тьмяної емалі,
його зіниці, згорнуті, як ртуть_
відлуння крику ворона - десниці,
копиці штучних квітів на межі,
в повітрі з присмаком озону та іржі
вібрує неосяжність таємниці_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844662
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.08.2019
автор: Ки Ба 1