Краса Господня сяє для людей,
В неї розчиняються небеса сині.
Її оспівує в повітрі соловей,
А бойко, скрипкою на полонині.
Сонце промінням душу лоскоче,
Біжить метушливо в полях.
Дощик йде в калюжах плюскоче,
Виблискує золотом в пекторалях.
Миготливі зорі встеляють шлях,
Місяць зоріє на скелястій вершині.
Вони купаються в лазурних морях,
Нагадують про кохання, дівчині.
А наша душа, хмеліє від краси,
І в невагомість, стиха поринає.
Окрилена, малює дивні обриси,
І серед білих хмар літає.
Дякуємо Богу за все, що маємо,
За дар життя, за новий день.
За досвід, що його набуваємо,
За хоровод небесних пісень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844465
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2019
автор: Віктор Варварич