СВІТАНОК ВИЦІЛОВУЄ


Світанок  виціловує  плече,
Руденьке  сонечко  спішить  в  садочок,
Виніжує  пестливо,  не  пече,
Під  лавром  зачаївся  холодочок…  
Моя  едемська  бинда  –  сад-парче.

Проснулися  горобчики  й  папуги,
Любителі  смачненького  й  гостин.
Повітря  розривають  їхні  фуги…
(Вітається  сусідка  через  тин)
Геть  пуп’янки  зіп’ялись  від  напруги.

Герані  зарясніли  пишним  цвітом  –  
Думки  несуть  на  батьківський  поріг,  
Де  вабить  неповторним  дивосвітом  
Розмай  квітковий,  із  усіх  доріг.
Мій  дворик  –  лиш  малесеньким  відсвітом…

Душею  все  плекане  та  руками  -  
Тугі  стебельця,  наче  олівці.  
Фонтанчика  журливо-  ніжні  гами,
Ліхтарики  -  від  сонця  промінців...
Бракує  солов’їної  та  мами…

Летить  любов  безмежна  над  світами
Віршів  рядками.

6  серпня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2019
автор: палома