Листя засмагле летить до землі,
Її очі відбились у шклі окуляр,
Люд розчиняються в сірій імлі,
— стоїш і приймаєш в серце удар.
Вона усміхається, стишує крок.
Колія, вітер — не чути думок.
Губи розтануть поміж зірок.
Скільки в душі ще потрібно дірок?
Поряд з тобою лежить горілиць
Пара солодких сонних зіниць.
Їм не страшні списи блискавиць,
Громи від куль із сотень рушниць,
Чи дена старих порожніх криниць
— між цими очима нема таємниць.
02.08.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843825
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2019
автор: Моряк