Більшого щастя не треба

Рожевий  ранок,  стелить  сонцю  дорогу,
По  небу  хмари,    розсипані  барвисті,
А  там  де  захід,  проглядались  горою,
По  них    ледь-  ледь,  плями  сірі  і  імлисті.

Зазолотився  обрій,  промені  здіймались,
Аж  відбивалося  мигтіння    у  очах,
На  мить  здалося,  до  мене  пригортались,
Й  тепло  раптове,  я  відчула  на  плечах.  

Яскраве  сяйво,  ніжний  дотик  до  душі,
Я,  як  дитина,  тягну  руки  до  сходу,
Боже,  дай  миру!  Щоби  раділи  красі!
Щоб  всі  синочки  повернулись  додому!

Мабуть,  нам  більшого  щастя  і  не  треба,
Тривога  в  серці,  в  надії,  в  сподіванні,
Птахи  злетять,  замість  вибухів  до  неба,
Й  веселий  щебіт,  полине  на  світанні.

                                           31.07.2019р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2019
автор: Ніна Незламна