Втікає від мене тихе літо,
В барвисту осінь, назавжди.
Так коханково, розмаїто,
А я його прошу - підожди.
З ним втікає буденна втома,
Удаль, куди не ходять поїзди.
Мені, її подальша доля невідома,
Але, ти до мене більш не заходи.
Нехай встеляються дороги,
Я ними оббіжу всі світи.
Здолаю, життєві перестороги,
Спинюсь в коханні, де будем, я і ти.
Ми спалахнемо від кохання,
І знайдемо в ньому свої полюси.
Стрінемо сонце на світанні,
Оросимо трави крапельками роси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843674
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2019
автор: Віктор Варварич