Той хто не плакав-життя незнає,
хто не кохав хоч раз, душі немає.
Без розпачу та без кохання- не життя,
незнавши цього ти не жив то була суєта.
Не плакавши в дитинстві,обнявши маму,
ти з радістю не зміг би-обнять свою кохану.
І плачучи від радості або від горя ,
ти зрозумів- живу життя,така у мене доля.
А закохавшись у свою єдину і кохану,
буває з сміхом,буває як артист я граю драму.
Артистом у житті стає людина,
плаче,сміється і кохає-для цього і родилась.
Тож кожен з нас,живе таке життя,
в якому є усе-сміх,плач,така ось суєта.
Тому пізнавши це усе,ти скажеш сам-
я жив,живу і буду жити,бо я життя пізнав
Хоч було все і радість,розпач,плач і сміх-
та я живу я подолав,я все це зміг.
Життя воно як море штормове-
спастися зможе той,хто ниряє і пливе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843572
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2019
автор: Бабич