Зелені трави,що упали від коси,
блистять сльозою чистої роси.
І чути свист коси,що косить-
і бачу як косар роботу свою робить.
В траві квітками вітер виграває,
по скошеній землі-там пташка,ось стрибає.
Рівненько так,лягла трава,
яка недавно,ще нескошена була.
Так ось красою обновилися покоси,
тепер потрібно сонечко і не потрібні грози.
Але косар на це уваги незвертає-
він йде до цілі,свою роботу знає.
Зима наступить,прийдуть вже холода,
вся худобина стане до хліва.
І ця трава дасть сили,щоб прожити,
тому косар і косить-його незупинити.
Всьому свій час,всьому дано своє,
щоб жити завтра-сьгодні думай як буде.
Життя наше як партія у шахи-
не виграєш,якщо не вмієш все прорахувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843468
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2019
автор: Бабич