Біжить,біжить гірська ріка,
холодна й чиста як сльоза.
Тікає з гір далеко у долину,
обходить гори,ліси і полинину.
Біжить униз,біжить у села,
така собі,чистенька і весела.
Поля,худобу і людей-всіх напоїла,
і далі до більш великих річок погуділа.
Велика річка принявши до свого русла,
далеко в море,гірську річку понесла.
І кожен раз,маленька річка,що була-
ставала сильною,ставала більш міцна.
До неї приєдналося річок багато,
тож всі гуртом до моря потекли завзято.
Всі перешкоди,що були-гуртом долали,
гуртом вони сильніші і вони це знали.
Дійшли до моря і розійшлися-хто куди,
а там за них забули,звідки і хто вони.
Щось це мені нагадує життя людьське,
жив,суєтився а відійшов у море вічності-і все.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843293
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2019
автор: Бабич