Плач так,
Ніби дощ — твій знак,
Розчиняйся в такт
Льодяної глиби
Лий! Плющ!
Серця камінь лущ,
Щоб дістатись руж
Через товщу криги.
Так стій,
Мов останній бій
На шляху до мрій
Ти даєш зажурі.
Змий страх!
На очах-шибках –
Помилок всіх прах,
Пил думок похмурих.
Так плач,
Ніби кожен м'яч
В надважливий матч –
У твої ворота.
Плач, щоб
Наступив потоп
Морем став струмок
Й затопив гризоти.
Плач так,
Ніби всіх собак
Відпустили, й ляк
Від "ату" поглинув.
Біжи!
Молоді вітри
З Арарат-гори
Дмуть щосили в спину.
Вина
Як торкнеться дна,
Як гучна луна
В порожнині гряне,
Зійдеш
Над межею меж,
Із душі пожеж
Ключ буття дістанеш,
Кольору червоних руж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843280
Рубрика: Нарис
дата надходження 27.07.2019
автор: Серафима Пант