Не забуду рідненьких стежок ,
По яких ти водила за руку ,
Не забуду сльозу і висок
І оту невгамовну розлуку
Не забуду криницю й ставок
До якого частенько спускалась ,
І душа хвилювалася знов
Бо ти ,нене,по нас згорювалась
Не забуду ті очі одні ,
Бо рідніших у світі не має
Ти приснися , матусю ,мені
Бо моє так серденько чекає
Не забуду ті руки святі ,
Які все відпочинку не знали
І пробач ,що як були малі ,
Може нене хлопот завдавали
Не забути серденько твоє ,
Яке бігло в дороги за нами ,
Пам?ятаєм, матусю ,і те
Як же серце не спало ночами .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843252
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2019
автор: Наталі Косенко - Пурик