Я тисяча разів бродив Углянськими лісами,
і тисяча разів купався у гірських річках.
Ми знали кожну вулицю,ще дітлахами,
і знали де поблизу кращий яблуневий сад.
Я кожен раз знайомлюсь по новому,
з деревами у лісі,що у небо піднялись.
А ще виходячи з лісу на високу гору,
наче на роки минулі я дивлюсь.
Он і річки були такими як і були,
а ще ліси піднялись в небо до висот.
І я радію і хочу,щоб Углю знали і за неї чули-
і кожен Углянин готовий зробить для цього щось.
Ось і тепер по лісові могучому мандрую,
і лісові доріжки знаю на "зубок".
Та не змінилося нічого тільки слабість чую,
але згадав-мої роки вповільнюють мій крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843207
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2019
автор: Бабич