І сонцем сяє в Україні наше Закрпаття,
а народитись в цьому краї,це вже щастя.
Як едельвейс зацвіли в області міста,
а у селах запанувала райська красота.
Куди неглянь-гори,ліси,блистять річки,
вони додають у цю картину -спокою і тишини.
У височать могучі гори як стіна,
це Закрпаття пояснило-це все моя межа.
Ось Ужгород,Мукачів,Тячів і старенький Хуст-
ще міст маленьких і ошатних багато ще є тут.
І кожен житель міста скаже вам-
своє містечко чи районний центр я не проміняю не віддам.
А полонини-це зелене море в берегах,
на яких вівці наче рибки пірнають у морях.
І тільки спів трембіти лунає навкруги,
а спів цей зрозуміти можем тільки ми.
Я стільки раз блукав по цих краях,
я стільки раз читав про тебе у книжках.
Але мій краю я кожен раз дивуюся тобою,
і кожен раз я зачарований твоєю красотою.
І квіткою розцвів і ароматом пахне край,
це Закарпаття і іншого пояснення ти нечекай.
Бо край могучий Закарпаття- а я такий собі гоцул,
який гордиться ним,який за нього не забув.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843104
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2019
автор: Бабич