Він не забуде її очі —
глибокі, сині, як вода,
і іноді — п’янкіше ночі —
так вабили його уста.
Він не забуде вже ніколи
її усмішку осяйну,
і запах квітки матіоли
йому нагадував весну.
Він не забуде те кохання,
що зародилось в ньому знов,
і ті надії й сподівання,
що розбудили в серці — кров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2019
автор: Олена Собко