Життя біжить неначе поїзд,
А за вікном мерехтять перони.
Ним мчимо через переїзд,
І в кожного свої вагони.
А поїзд біжить його не зупинити,
Він промайне через життя.
Зуміймо його зловити,
І навчімость праведно жити.
Хай тікають від нас тривоги,
І як можна найдалі.
Будуть світлими наші дороги,
Розвіються з туманами печалі.
Хай будуть чистими наші почуття,
І все погане залишиться за нами.
А весни, літо і добрі передчуття,
Мчать слідом табунами.
Хочеться від сумнівів звільнитись,
Викинути важку ношу, що пече.
Серед пахучих квітів загубитись,
І схилитись на твоє ніжне плече.
Все життя моє у цім вагоні,
Зелене світло на рух надихає.
Мрію про нашу зустріч на пероні,
І любовну мить, що нас зігріває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843091
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2019
автор: Віктор Варварич