Ми вкотрий раз самі себе зробили,
Немов отара ходимо по колу…
Забракло мудрості нам, єдності, і сили
Комусь країни доля по «приколу»…
П’ять років ріки крові, море болю,
Ми ж ворогові двері відчиняєм…
Нащадки козаків міняють волю,
В собі своє коріння вириваєм…
Повірили іудам, що учора
Натхненно триколорами махали,
Моя країна безнадійно хвора,
Свої їй діти крила поламали…
Як сон страшний… Прокинутися хочу.
Відчути єдність українців знов!
Болять слова Тарасові пророчі…
Тече сторіками, та не ворожа кров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842987
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2019
автор: Наталка Долинська