Жала дівчина пшеницю у полі,
і пісню співала -досить сумну.
Коханому просила легкої долі,
бо він пішов воювать на війну.
Ой доле,ой доле-моя подруго,
зімною ти всюди і назавжди.
Пішов мій милий у "катуни",
прошу від біди його збережи.
Тут поля не орані,не покошені доли,
тут бокорашам лісу нема.
А він там воює-серце аж коле,
а ще без нього згасаю тут я.
Гоцулка-дівчина так долю просила,
і сльози лилися рікою з очей.
А мати у ікони Бога молила-
Боже спаси на війні всіх дітей.
А син воював у мадярському війську,
й думками завжди вдома він був.
Мріяв про рідну й коханую жінку,
як матір обніме і дівчину свою.
Біди від війни зазнають люди всі,
але тим,що у влади незрозуміти.
Якщоб їх сини молоді та міцні,
не вернулись з війни-чи хотілиб вони тоді щось змінити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841905
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2019
автор: Бабич