Ти кликала, я не почув – пробач, тепер себе́ картаю
Як не почути міг любов свою
Час проминув і вороття назад немає
Пішов мій поїзд, і на пероні я один стою
О мила! Може Бог ще шанс подарує
Й чекати буду те́бе, як ново́го дня
Твоя душа – думки, переживання - все почує
О дивовижна, о чарівна, недоторканна… моя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840626
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2019
автор: Witer