голкою пірнув у душу біль,
кров'ю візерунки вишиває,
гірко-комедійний водевіль
смутком моє серце роздирає.
твій на негативі силует
голову безжалістно туманить,
і навіщо людям пістолет,
слово же сильніше душу ранить.
мов десантник, випала сльоза,
вже наступна на краю чекає,
подивилась мовчки в небеса,
як болить - лише Всевишній знає.
парашути падають на стіл
вишиті кривавими нитками,
хтивий біль під скривлений вініл
по душі молотить каблуками.
голкою пролазить в тіло снів,
в грудях кіловатами стрибає,
водевіль - химера твоїх слів,
з реготом болючі ролі грає...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840519
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2019
автор: Sukhovilova