Серце щастям, серце болем знов покається,
Знов кульбаби понад полем розлітаються.
Знов кульбаби наче хмари, білі хмари
Мов тумани ті тумани моїх марень.
Світ великий світлоликий розбігається,
Думка з вітром над тим світом розлітається.
Ой кульбабки не летіть у світ зухвалий,
Не лишайте моє серце на поталу.
Ой кульбабки не летіть по світу тому,
Не лишайте мої болі, мою втому.
Політайте наді мною доокружно
Може стане трохи серцю не так тужно.
Парище.
2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840306
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський