Зранку сонечко проснулось, з обрію скотилось,
Вмить над річкою попливло, - Ой воно втопилось,
Тихо доня, каже ненці,- І що ж нам робити?
Давай разом, вода ж тепла, будемо ловити.
Ледь - ледь руку підняла. А їй ненька, - Доню,
Ану швидко, то ж опусти, свою долоню,
Подивись, мерщій до верху, що хіба не бачиш?
Примруж очі, так легенько, бо за мить заплачеш.
Дивина,- каже доня, - Два сонечка маю,
Одне в небі – високо, а з другим скупаюсь.
10.07.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2019
автор: Ніна Незламна