Світить сонце, ясно – ясно,
Промінці, золоті рясно,
Трави пестять шовковисті,
Різні барви у намисті,
Й квіти росами умиті.
Світить сонце, ясно – ясно,
Пахне літечком, прекрасно!
Цвіт шипшини і налиті,
Пухкі пуп`янки на липі,
Вже й розкрилися, є пишні.
Світить сонце, ясно – ясно,
Поспішають бджілки вчасно,
Тож готуються на зиму,
Всі радіють, нема стриму,
Є у сотах запас меду.
Світить сонце, ясно – ясно,
Окинь оком всюди класно,
Вже дзвенять, сині дзвіночки,
Дітвора плете віночки,
Сяють щастячком їх очки.
Світить сонце, ясно – ясно,
При долині красно – красно,
Одяглись, квітнуть суниці,
У червоній спідниці,
І немов, звуть медуниці.
Світить сонце, ясно – ясно,
Вкрита річечка не рясно,
Комишом й білим лататтям,
Всіх верба вітає віттям,
Насолоджується життям.
Світи сонце, ясно - ясно!
Адже жити, так прекрасно!
Красу бачити земную,
Теж тепло, в душі відчую,
Здалось нині, що я в раю,
Золотисте сонце люблю,
І тебе, мій рідний краю!
16.06.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2019
автор: Ніна Незламна