-Бачиш, Олю, наш синочок
Виправляється потроху,
А ти кажеш, мої речі,
Наче об стіну горохом.
Час не витрачає марно,
Став уже уроки вчити,
Як за кожен вчинок гарний
Стали ми йому платити.
Сотню - за дванадцять балів,
За одинадцять - півсотні,
Заохочувати стали:
Десять балів - туфлі модні.
-Наш Богданчик вдався в мене,
Має розум,- каже Оля,-
А щоб був, як ти, Семене,
То сидів би вічно в школі.
То ж прийшло йому до тями,
Що не все таке пропаще:
Ділиться з учителями –
Та й пішли оцінки кращі.
Ще, щоб ти, як справжній тато,
Став мільйони заробляти,
То Богданчик з своїм хистом
Медалістом міг би стати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838296
Рубрика: Гумореска
дата надходження 10.06.2019
автор: Катерина Собова