Мені б торкнуся руками твоїх струн,
Що так схвильовано вібрують у душі,
Мені б напитися води з твоїх лагун
І впасти в трави під трояндові кущі.
Мені б лежати так і слухати тебе,
Твій тихий голос, що неначе оксамит,
Свої думки сховати в небо голубе
І в твого всесвіту яскравий колорит.
Мені б погладити травинкою лице,
Вуста солодкі і розслаблене чоло,
Мені б пірнути за тобою в озерце
І там в дарунок принести своє тепло.
І хай за спинами згорять старі мости,
І сизий попіл розлетиться по степах,
Мені б хотілося з тобою світом йти
По новостворених, фарбованих містках...
Мені б лишитися в тобі на довгі дні,
Та не судилося і топлять ніч дощі...
Тобі залишила свій доторк на струні,
Що так схвильовано вібрує у душі...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837989
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2019
автор: Sukhovilova