Мені б…

Мені  б  торкнуся  руками  твоїх  струн,
Що  так  схвильовано  вібрують  у  душі,
Мені  б  напитися  води  з  твоїх  лагун
І  впасти  в  трави  під  трояндові  кущі.
Мені  б  лежати  так  і  слухати  тебе,  
Твій  тихий  голос,  що  неначе  оксамит,
Свої  думки  сховати  в  небо  голубе
І  в  твого  всесвіту  яскравий  колорит.
Мені  б  погладити  травинкою  лице,
Вуста  солодкі  і  розслаблене  чоло,
Мені  б  пірнути  за  тобою  в  озерце
І  там  в  дарунок  принести  своє  тепло.
І  хай  за  спинами  згорять  старі  мости,
І  сизий  попіл  розлетиться  по  степах,
Мені  б  хотілося  з  тобою  світом  йти
По  новостворених,  фарбованих  містках...
Мені  б  лишитися  в  тобі  на  довгі  дні,
Та  не  судилося  і  топлять  ніч  дощі...
Тобі  залишила  свій  доторк  на  струні,
Що  так  схвильовано  вібрує  у  душі...
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837989
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2019
автор: Sukhovilova