Тиша. Ліниво співа соловей.
Дощ при землі розстелився туманом.
Вітер покинув мій край степовий.
День зупинився на фазі – світанок.
Листя завмерло, мов той моноліт
І, як тривога, злітає краплина.
В спокій зодягнено нинішній світ.
Спокій вдихай. Але ж ні, я людина.
Кави горнятко. Таке почалось,-
Бігаю садом в калошах, ганяю
Протяг цеберкою, тишу всерйоз.
Я ж цар природи. Приємно. Вітаю.
Певно, що цар без царя в голові.
Вийшов із ритму – влив в кров кофеїну.
Правила нові качає траві.
Цар, зупинись. Хоч кому це потрібно?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837955
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2019
автор: Пісаренчиха