згортаються у цятку видноколи,
катарсис не розплавить меч покари,
злий ворон - жрець кричить у ніч : ”ніколи”
з кривого дуба, що тримає хмари_
важке відлуння вже морозить жили,
ця ворожба на кістяках тривожна,
ця зчавлена до краплі темна сила
з блідих ляльок, до остраху тотожних_
клубок думок в холодних пальцях тиші,
тінь відійшла_ як від гріха_ подалі,
пророк кричить “ніколи”_ крила звівши_
відлуння лущить крижані скрижалі_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837172
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.05.2019
автор: Ки Ба 1