По безмірно-бездонному морі
Покотилося сонце в круїз,
Й традиційна регата за обрій
Почалась під весняний каприз.
І побачать хмарини держави
Кращі тої, що рідною зву.
Та лиш їй я співатиму славу,
Тій землі, де вродилась й живу.
Іншим ліпше ведеться народам:
У комфорті, достатку, без війн.
Прикувала мене тиха врода
І тримає в заруці навік.
Хоч століття у замкнутім колі,
З перших кроків люблю я усе ж
Сині очі волошок у полі,
Придорожні свічками тополі —
Й почуття це не відає меж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835465
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2019
автор: Valentyna_S