Коли приходить знову вечір
І розсипає ніч зірки.
Торкає місяць їхні плечі,
Мені ж минуле шле думки.
О юність! Ти така чарівна,
Попереду життєвий шлях.
І молодість немов царівна
І стільки радості в очах.
Пройдусь з тобою полем нашим,
Сплету ромашковий вінок.
О юність! Всім тоді розкажем,
Як в самостійність був наш крок.
Були і злети і падіння,
Не завжди шлях рівненьким був.
Та кожен з нас зберіг коріння
І свого роду не забув.
Ми разом добивались цілі,
Зустріла зрілість радо нас,
Наш корабель не сів на мілі,
Пливе на хвилях по сей час.
І лиш коли приходить вечір
І розсипає ніч зірки.
Летять, мов з вирію - лелечі,
З моєї юності думки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835369
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)