Матусю дякую тобі:
За те, що ти мене зростила,
Ходить навчила по землі
І не обтяла білі крила,
За ласку, ніжніть, доброту,
Недоспані, безсонні ночі,
За спільно прожиту біду,
Заплетену косу дівочу,
За правду щиру, що й мене
По правді вчила в світі жити,
Твоє терпіння неземне,
За те, що вчила нас любити,
За шрами в серці, що не раз
Своїми вчинками лишала,
Що не тримала ти образ,
Додому завжди виглядала.
За зморшки, втому у ногах,
За те, що люблять тебе внуки,
Тепло підтримки у словах,
Натруджені найкращі руки.
Матусю, дякую тобі,
Твої обійми найтепліші,
Вклонюсь низенько до землі,
Тобі – найкращій, найріднішій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835292
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2019
автор: Волинянка