Намалюй мені літо золотим олівцем,
Намалюй джерело що тече під скалою.
Намалюй мені гори що пахнуть смолою,
Намалюй полонину з терпким ялівцем.
Намалюй мені стежку якою я піду,
Намалюй мені ще засмагаючі плечі.
Намалюй мені очі щасливі в малечі,
Що ласує собі в черешневім саду.
Намалюй мені очі, щоб веселі й живі,
Намалюй мені ти ту чарівну мережку.
Що під ранок завжди занавішує стежку,
І сльозою – росою блистить на траві.
Намалюй мені землю, на якій я стою,
Намалюй мені бджілку на квітці полину.
Намалюй мені серце що бє без упину,
Намалюй, намалюй мені душу свою.
Намалюй мені вітер що повітря несе,
Намалюй мені небо яким я нап’юся,
До якого щасливим колись доберуся,
Ти візьми й намалюй, намалюй мені все.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834855
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський