[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MqAQ5vFRIb4[/youtube]
Спекотний день, в зеніті сонце.
Кудись мандрують все хмарки.
І десь отам, за горизонтом,
Згадаю спомини терпкі...
В руках блакитні незабудки,
В пелюстках ще жива роса.
Слова мовчать, лише догадки,
Міняють колір небеса.
Війнула наче прохолода,
Закрили хмари увесь світ.
За нас вирішує природа:
Із душ знімає важкий гніт.
Однак, ще дихати так важко
Куди поділися слова?
Чомусь сказати їх боязко..
Хвилина, друга так трива...
Як по краплині назбирати?
І що там буде... то нехай.
Набрать сміливості й сказати:
Кохай мене, не забувай.
І обійми мене так сильно!
Та ні! Сильніше над усе.
Нехай бажання божевільні
Бо, що було, те не пусте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834672
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2019
автор: Н-А-Д-І-Я