Світанки, дні і знову ночі…
Летить життя, вирує час…
За обрієм десь смерть гигоче,
Виглядуючи в гості нас…
Піщинками малі хвилини
Сповзають стінками униз,
І що відміряє годинник,
Не змінять й океани сліз.
А ночі! Зрадниці підступні!
Вбивають час в солодкім сні!
Здається – всі скарби доступні,
А мить, немов вода в млині.
У океані, де хвилини,
Секунди, миті і роки,
Ми – дві щасливії людини,
Нам підкорилися віки.
Ми зупинились у коханні,
І хай біжить навколо світ,
Ми перші і ми є останні
На сотні, на мільярди літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834439
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2019
автор: Волинянка