Дощ і туман… Роси на травах…
Мокрі дерева, дахи і рілля…
Сонячний день заховався у хмарах…
Немає рятунку від того й зілля…
Котяться сльози по шибках на вікнах,
Краплі збігають додолу з стебел.
Впиваються корені: - Хай все розквітне!!!
Відродиться світ із глибоких джерел.!
Краплинки співають, шумлять стоголосо,
Зливаються в хор весняного дощу.
Шепочуть, гукають, кричать і голосять:
- Виходьте, хто спраглий. Усіх пригощу.
Спрагла земля жадно ковтає
Кожну краплину святої води
З коріння по стовбурах, стеблах вертає,
Народжує листя, квітки і плоди.
Дощ і туман… По-весняному теплий…
Сад зупинився у передчутті…
Ще мить… Оживе зимою полеглий,
Розсиплеться цвітом, немов конфеті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834043
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2019
автор: Волинянка