* * *
Чуєш, душе, щастя раю
як Божая Рука
попереду все некорисне
забирає...
Давид те сітями назвав
лиш Бог із того
позвільняє!
Антоній ачи два Антонії
те знають
той Бог! –
для праведного
Сонце
утискає...
А Божа Мати – хто?
і Бога упрохає – й націляє
як заволаєм
й чи самі одні – волаєм?
Сонце волає
і дзеркала – дзеркала вод
неіспроміняться й волають
то й твар
до Сонця реве
як думкою ще Бога-Сонце
захиляєм?!
І Бах жне тоннами
і тих жну – тоннами
а ті, духовні атоми,
з форматами
й поміж форматами
з лицем до Правди Сонця
полягають
й через лики
чи повставають?
й чи води
води душ
назад
повідбивають?
16.04.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832938
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 16.04.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович