Я до тебе, тулюся, милий
Чи пробачать нам цю доброту?
Я чекала, що було сили
Тебе мала я за мету..
Моє Сонце ,- Ти! Місяць й зорі!
Моє дихання, подих мій!
Не покірна я, та, у морі
Твої хвилі сильніші, Вій!
Вій на мене, таку хвилясту
До бентежності доведи,
Нагодуй сю лебідку рястом
До животика приклади
Мої руки, у цвіті, милий
Ти кохай мене, ти кохай
Заціловуй, ддмелиним пилом
Бог пробачить, бо то є рай..
Сад в цвіту..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832186
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2019
автор: Ольга Ратинська