Моя думка, вона лишЕ моя думка.
Це не істина, бо істина незрима.
Всі зомбовані, хто радістю, хто смутком,-
Бо із зовні себе створює людина.
Незомбованих у світі не буває,
Навіть Мауглі навчається у вовка.
Ми ідеями чужими козиряєм,
Бо вони колись потрапили нам в око.
В опонентів інший був життєвий досвід,
І словами «ти дурний» його не зміниш,
А в риторику добавиш більше злості,-
Впаде ворог плюс один тобі на фініш.
Погляди всі поважати опонента.
Голова важлива, в очі ж лізуть роги.
Своє вчИмось подавати з аргументом,
А не вішати ярлик. Він ні до чого.
Наш народ згуртує лише толерантність.
Маємо менталітет – там всі задатки.
Ще від пращурів, про хату з краю, даність.
Визнати лиш стріху іншого в порядку.
Що сказати намагалася цим текстом:
Навчимося поважати інші душі -
(А завжди було в нас добре з інтелектом)
Спалах думки світової буде нашим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832065
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.04.2019
автор: Пісаренчиха