Незабутня хатина

Пісня,  згенерована  мною  у  двох  варіантах  допомогою  ШІ,  на  цей  вірш
https://www.youtube.com/watch?v=6KvUbuH16d0
https://www.youtube.com/watch?v=na3wOlJ-2AE

Знов  думками  лечу  до  далекого,  рідного  краю,
Де  дитинства  мого  залишились  незримі  сліди.
Там  хатинка  моя  потопає  в  квіткових  розмаях,
А  навколо  цвітуть  білим  цвітом  вишневі  сади.

До  хатиночки  рідної  лину  пораненим  птахом.
До  віконця  її  припадаю  бентежно  чолом.
А  вона  зустрічає  мене  із  похиленим  дахом
І,  мов  матір  старенька,  воліє  зігріти  теплом.

Пожалітися  прагне  мені  на  безрадісну  долю,
Ніби  хоче  спитати,  чому  залишилась  одна.
Бо  лиш  вітер  гуляє  в  її  запустілому  лоні,
А  вона  непотрібна  нікому,  немов  сирота.

Я  до  неї  горнуся  згорьованим,  зболеним  серцем.
І  чомусь  на  очах  виграє  ностальгійна  сльоза.
Знов  голублю  її  білі  стіни  і  вікна-озерця.
В  них,  захована  часом,  моя  світанкова  пора.

Біла  з  глини  хатиночка  –  спогад  з  далекого  дійства.
Потопає  в  полоні  чаклунського  цвіту  весни.
Кличе  знову  мене  в  неповторне,  безхмарне  дитинство,
Та  не  знає  вона,  що  заметені  вітром  стежки.      

07.  04.  2019                Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)
Фото  з  інтернету,  але  ця  хатина  один  в  один  схожа  з  хатиною  моєї  бабусі,  в  якій  пройшло  моє  дитинство.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2019
автор: laura1