Пісня, згенерована мною у двох варіантах допомогою ШІ, на цей вірш
https://www.youtube.com/watch?v=6KvUbuH16d0
https://www.youtube.com/watch?v=na3wOlJ-2AE
Знов думками лечу до далекого, рідного краю,
Де дитинства мого залишились незримі сліди.
Там хатинка моя потопає в квіткових розмаях,
А навколо цвітуть білим цвітом вишневі сади.
До хатиночки рідної лину пораненим птахом.
До віконця її припадаю бентежно чолом.
А вона зустрічає мене із похиленим дахом
І, мов матір старенька, воліє зігріти теплом.
Пожалітися прагне мені на безрадісну долю,
Ніби хоче спитати, чому залишилась одна.
Бо лиш вітер гуляє в її запустілому лоні,
А вона непотрібна нікому, немов сирота.
Я до неї горнуся згорьованим, зболеним серцем.
І чомусь на очах виграє ностальгійна сльоза.
Знов голублю її білі стіни і вікна-озерця.
В них, захована часом, моя світанкова пора.
Біла з глини хатиночка – спогад з далекого дійства.
Потопає в полоні чаклунського цвіту весни.
Кличе знову мене в неповторне, безхмарне дитинство,
Та не знає вона, що заметені вітром стежки.
07. 04. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото з інтернету, але ця хатина один в один схожа з хатиною моєї бабусі, в якій пройшло моє дитинство.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2019
автор: laura1