Знову мовчиш? Мовчи вже до кінця.
Нехай думки зів’ються ураганом.
Тобі мовчання геть не до лиця,
Та раптом залікує в серці рани.
Тяжка спокута – знати і мовчать,
Не мати права мовити хоч слово.
Роки летять, роки летять, летять…
Нічого не буває випадково.
Жалю не треба і красивих фраз.
Навіщо мучить серце нездійсненним?
Все по місцях розставить майстер-час.
Ти навіть думати облиш про мене.
20.03.2019
Руслана Ставнічук (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832015
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2019
автор: Руслана Ставнічук-Остаховська