Я не жаліюсь, не стогну, не плачу!
Не критикую владу, чи майдан.
І навіть сенсу в цьому не побачу:
-Хто в нас грабує бідних громадян.
Ми не були ніколи без роботи,
Йшли, «де Макар, навіть не пас теля»
Втирали піт гарячий до нудоти,
Бувало, й не вертались відтіля.
Тепер же ми - тиняємось по миру,
Шукаєм те, що загубили в час.
Берем «кравчучку»*, лом або сокиру,
-Європа бач, піклується про нас.
Ті, що чверть віку пакості робили,
Затихли?! Чи сховалися «під піч»??
Свої мішки валютою набили,
І в них на нас, немає протиріч.
І тут, меж ділом, згадуєш про атом,
Та про ракети, зроблені на гріх.
І здуру пробурчиш тихенько матом:
- Навіщо ж ми – «розброювали» їх???
* "кравчучка" - те краще, що зробив
перший президент.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831098
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2019
автор: Сідий