Тут не вірити довгим дощам
І у радощі -- надто тривко.
Все земля ця -- одні уривки
Через Вітер -- гуде надривно,
Повсякчас полосує там
ТрАви, гІлля і траси між них,
Сонця крихти -- усе штрих - кодом...
Вітер тут із своїм народом
Заодно, бо не чули зроду
Про безхмарні ні дні, ні сни.
Віртуозно вкрутивши в дахи
Серпантинні дими, в спіралі
Вже роздмухавсь все далі й далі
Поміж блиску зірок в коралях
І між пір'я крихких птахів:
Подалися в світи й навпаки
Повернулися в плями-тіні.
Вітер знов осідлає спини
Перехожих, щоб неупинно
Бути тут з усіма й ні з ким.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830437
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2019
автор: Маріанна Вдовиковська