Тут, де клекоче зло розтоплене, мов магма
І де з людьми смерть грає ігрища свої,
Так часто згадується та єдина і жадана,
Хто сил мені дає – стерпіти труднощі мої.
Війною не живу – лиш зустріччю існую.
Не тільки для душі я хочу близини.
Тут на Донбасі ввечері мене врятує,
Покров її кохання з далини.
Кажу як є: коли опинимося разом,
Я питиму її, мов зі струмка прозорий сплеск.
Якщо Бог не вшанує честю і своїм наказом,
До себе не відправить у зірковий полк небес.
Даремно що гадати?! Мислити до болю?
Вшановую добро, хоча і скептик я чомусь...
Не я, а небеса вирішують солдатську долю –
До Неба чи готов – щоб стати янголом комусь.
Оригінал.
Здесь, где клокочет зло, расплавленою магмой,
И где, в свою игру, с людьми играет смерть.
Ядумаю о той, единственной, желанной.
Что и дает мне сил, здесь многое стерпеть.
Я не живу войной. Живу желаньем встречи.
И близости хочу не только для души.
И чем бы не грозил, мне на Донбассе вечер,
Покров ее Любви, мою спасает жизнь.
Я говорю как есть - когда мы будем вместе,
Я буду пить Ее, как пьют из родника.
Конечно если Бог, не удостоит чести,
И не возьмет к себе, для звездного полка.
Что попусту гадать?! Все будет так, как надо.
Я верую в добро, хоть в чем-то писсимист...
Не я, а небеса решают за солдата,
Готов ли к Небу он, достаточно ли чист?
Автор Віктор Залевський.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830365
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2019
автор: Юрій Шибинський