Роки пливуть як на небі хмари,
минуло стільки років,як ми зтобою закохались.
Та як узявшись за руки, пішли ми по життю,
а ще як ми створили свою міцну сімю.
Радію,що роки пройшли а у нас не змінилося нічого,
з роками нажили кохання ми,ще більш міцного.
Коли в сімї панує радість або прийде біда,
ми одне-одному з посмішкою,підставимо плеча.
Дай я обніму тебе кохана і щиро поцілую,
твоє тепло,твоє кохання у своїй душі відчую.
Твій ніжний погляд і правдивий сміх,
для мене освітлює життєвий світ.
Роки,роки,роки-нам не страшні роки,
наше кохання,ще посилюють вони.
І тільки Бог і діточки живуть у нашому коханні,
і більш нікому і нічому ми з тобою не підвладні.
Тож дай тебе я поцілую-просто так,
а ти обніми і посміхнись,як робиш це,що раз.
З тобою у двох я вірю,все ми подолаєм,
бо ми є сила-ми одне одного кохаєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830254
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2019
автор: Бабич