В кабінеті, досить гучно, давно проходить нарада,
І сумна Наталя Петрівна, цим розбіркам не рада,
За пропущення уроків, відтепер догану має,
Це чому, кричить директор, усіх учнів захищає.
- Розумію, це восьмий клас, то ж діточки нині такі,
Та вас хочу зауважить, що стали занадто м`які!
Вся червона, як троянда… - Та це ж у мене лиш один,
Все порушує порядок, ну, нашого завгоспа син.
- А ну всім, тут розкажіть, щоб знати, як із ним вчинити,
Мабуть досвіду замало! Безлад треба зупинити!
- Та до школи він приходить, все залишає телефон,
На подвір`ї сам гуляє, скаржиться заважає фон.
Оце класне шепотіння…дуже тисне у голові,
От тому й записує в класі розмови, теми нові.
Та навчається ж непогано, я вже з ним розмовляла,
І сварила, та й ласкаво, часом навіть умовляла.
-Я вас зовсім, не розумію,- барабанить по столі,
Десятьма пальцями директор, - То, що робити школі?
За шкібарки, візьміть нарешті, боятись нема чого,
А пізніш, буде нагода, запросимо батька його.
- Де ж він там, чи скоро буде? Ви за ним когось послали?
- Зараз прийде, є сьогодні, нині контрольну писали.
Стук у двері…. відчинились і малий на зріст хлопчисько,
Привітавсь тихенько, враз принишк, видно на душі кепсько,
Потьмяніла Наталя Петрівна, на неї дивились,
Все ж розмову почала, - Ну бачиш до чого дожились!
Встав директор із - за столу, - Що робити і не знати!
Ти всю школу нашу ганьбиш! Може хочеш, щось сказати?
- Я ганьбити? Ну про, що ви? Погляньте, он депутати,
Пропускають засідання. Дивно, а мене карати?
Їм зарплати і премії, я чесно скажу - захмарні,
Тож вважаю, вибачайте, що всі ці розмови марні,
І за, що? Я ж з них беру приклад. Всі карточки вставляють,
Їм нічого, за це бачу. В цей час у барах гуляють.
Що тут нині вже сказати. І де правдоньку шукати?
Я напевно, як підросту, теж піду у депутати.
2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2019
автор: Ніна Незламна