ЩОДНЯ ВОРОН КРЯЧЕ

ЩОДНЯ  ВОРОН  КРЯЧЕ  
Щодня  ,ворон  кряче  несе  сум  новину...
і  білий  день  стає  чорним  у  скорботі.
Знову,  двохсотим  везуть  у  домовині-
рано  сходить  сонце  у  печальній  ноті.
На  колінах  ,зустрічають  сина  Вкраїни,
з  запаленою  свічею  край  дороги.
і  п'ять  літ,  йде  війна  хрести,і  могили
найкращі  дочки,  сини  ідуть  до  Бога.
Стогне  ,від  болю  закривавлена    земля,  
не  голуб  ,миру  літає...    чорні  круки.
і  від  свинцевих  гільз  виорана  рілля-
в  степу,  свистять  кулі  божевільні  звуки.
На  Сході,  ридає  небо  від  гріз  війни...
чорнезні  хмари...  дощ,  ллє  водопадом.
пошматоване  тіло  тривога    сльози,
паросток,спалений  у  попелище    градом.
Зустрічає,  в  сльозах  мати  своє  дитя,
посивіла  ,від  горя...  падає,  мліє-
і  не  бачить,  світку  невінчана  вдова...
 зчорніла,  як  земля...  в  очі  вітер  віє.
 Мати  ,захрипла...  а  ні  мертва  ,ні  жива....
Цілує    гладить,  до  нього  промовляє
-о  сину,  мій  сину  без  тебе  сирота?
дитя  ,з  рідної  хати  не  відпускає.
 Встеляють  йому  пелюстки  троянд  до  ніг,
море  живих  квітів  на  могилі  сина.
у  сніги,хугу  впав  кленовий  лист  із  віт...
І  плачуть  ,столітні  дуби  і  калина.
М  ЧАЙКІВЧАНКА





 








 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830142
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2019
автор: Чайківчанка