Каже Ганна до Миколи,
Вже послухай, йди до школи,
Ти ж, як батько й давно хотів,
За сім років, хоч раз пройдись.
Хваливсь куму, як гуляли,
Ви удвох пообіцяли,
Чи збрехав, як було колись,
Що не зрадив, мені моливсь.
Лип Микола до дружини
Що йти слухати провини?
Яке виросло в нас чадо?
А дружина й дуже радо,
Зроби любий гарний вчинок,
Візьми гроші в подарунок,
Скоро ж свято це, жіноче,
Та й до вуха, ледь шепоче,
Ім’я вчительки, ти узнай,
Все ж надовго десь не зникай.
-Мене нині здивувала,
Ти ж із нею дівувала,
Катька звать, - каже Микола,
Та вона, щось вчора квола,
Така була і не знати,
Чи й дітей буде навчати,?
Ми із кумом, три дні поспіль,
Через день ходили в гості.
28.02.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2019
автор: Ніна Незламна