ЗЛІТАЮ У ДИТИНСТВО У СЕЛО
Я злітаю ,у дитинство у село...
де мама і тато моя родина.
У моїй душі ,свято немов Різдво-
у спогадах, радію як дитина.
Засніжене моє село в снігах...
поспішає ,родина на свят вечір .
і мамина світлиця у рушниках
пригощає пампушками малечу .
Вертеп колядує від хати до хати,
і кличе у церквицю різдвяний дзвін .
Ісуса у Вефлеємі прославляти,
щоб прийняти ,благословення у нім.
Навесні, додому летять журавлі...
де квітне сад , у білосніжнім цвіті -
тут воскресає ,моя душа на землі.
у пахощах м'яти у бузковім квіті .
Золота Липа увінчала отчий дім,
струнка мальва розцвіла біло біло...
світає ...божий день у співі голоснім,
щебечуть, солов'ї пісню так мило.
Батьки , трудяться від зорі до зорі
Засіяти зерно золоті жита...
і кличуть, у поле трави молоді
у літо, де біжить водограй ріка.
Стоїть, зажурена сирота хата...
і заплакані вікна від сліз зими.
Вже давно немає батька і мати
пішли ,за село де шумлять ясени.
Бачу, у снах щасливі молоді роки
На подвір'ю, як голуби туркочуть.
Зоря, веде у казку розмай весни...
де лелеки крильми щастям лопочуть.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829773
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2019
автор: Чайківчанка