Зачинені двері до неба,
Птахи обпікаючи крила,
На землю падають сліпо,
А де ж залишається світло,
Куди проникає душа,
В якому просторі існує?
Неначе на руки бере,
Гаряче і крихітне тіло,
І довго крізь поле несе,
Де спалахи нагадують вічність,
Горить і палає весь світ,
І там на краю небезпечнім,
Народиться нова зоря.
Відчиняться двері до неба,
Коли забуде печаль,
Людське і довірливе серце,
Залишить сльози і страх,
Всміхнеться і в небо погляне,
Маленьке, чарівне дитя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829391
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.03.2019
автор: Ти не осліп