Віддзеркалило росами кві́тчане літо.
Змалювати художник цю мить поспішив.
А поет у натхненні зумів розмаїто
Заіскрити росинки-слова до вірші́в.
Скрипаля сріблом вогка роса спокусила
І полинули звуки прозорості в мир...
Бігла босо я стежкою й ноги зросила,
Бо котився травою на стопи сапфір.
Самоцвітне каміння наскучить з роками,
А росинка – природи живої портрет,
В ній хмаринки відбились пухкі над садками,
І комашки, і квіти, і сонячний злет.
Вік недовгий її відлетить з повіванням
Вітерця прямо в небо у мрії ясні́,
Стати знов шоб натхненням, коханням:
У поемах і поспівах, на полотні.
Оригінал.
Отразилось в росинке цветущее лето,
То заметил художник и стал у холста,
Вдохновением стала она для поэта –
Засверкали росинки-слова вдоль листа.
Восхитился скрипач серебристой росою,
И засыпали звуки хрустальные мир.
Я бежала к тебе вдоль тропинки босою,
И катился по травам на стопы сапфир.
Драгоценные камни наскучат с годами,
А росинка – цветущего мира портрет.
Отражаются в ней облака над садами,
И цветы, и букашки, и солнечный свет.
Век недолог её, улетит с дуновеньем
Ветерка прямо в небо по следу мечты,
Чтобы утром опять чьим-то стать вдохновеньем
И проникнуть в мотивы, в стихи, на холсты.
Авторка Олена Стьопина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829123
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2019
автор: Юрій Шибинський