Висить місяць в небі синім, ясніє боками,
Мерзла земля поміж тінню іскриться вогнями.
Обіймаються дерева гілками-руками,
Щоб у тиші вечоровій обмінятись снами.
Серцевинами по кільцях сік тече у крони,
З надр глибинних підіймає життя, те - закони.
У природі ритм циклічний б’є у звичні дзвони,
Чередою пори року біжать, мов вагони.
Весна несе сонця зливу, тепло й благодаття,
Розцвітає орхідея й болотне латаття.
Зеленіє ліс і поле поміж озер, що браття,
Де у зарослях тернових шерсті висить шмаття.
Звірі в чесних поєдинках стають вожаками:
Вовк і лось, й руда лисиця, їжак з колючками.
І куниця вертихвістка, й білка із зайцями,
Хоч зайці, на наший погляд, є лишень зайцями.
Літо в осінь переходить, пахота чорніє,
Налітає дужий вітер, земля знов тужіє.
Зима віхолить до часу, як весна замріє,
Все в природі в розрахунку в дні новім зоріє.
14.03.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2019
автор: Валентина Ланевич